WAA-Африка 2014. Частина восьма. Кульові зоряні скупчення

Ферма-готель «Хакос», Намібія

NGC 5139 “Oмега Центавра”. 25. 5. 2014. Canon EOS 350D, 16 x 60 + 10 x 120 секунд HDR с 1600 ISO.

Якщо південне зоряне небо і відоме якоюсь категорією об’єктів глибокого космосу, так це – кульові зоряні скупчення (шаровики на професійному жаргоні). І якщо ми починаємо говорити про них, то ми маємо на увазі в першу чергу Омега Центавра (Omega Centauri).

За нашими уявленнями, а також і візуально, Омега Цантавра є самим великим і яскравим кульовим скупченням нашої Галактики. Його легко видно неозброєним оком, а в телескоп із солідним вхідним отвором, близько 10-ти дюймів, воно являє собою величне концентричне скупчення від 4 до 10 мільйонів зірок. Вже одне тільки це число може поставити під сумнів природу цього об’єкта як кульового скупчення. Відповідно до іншої теорії це – ядро однієї карликової галактики, яка була поглинута нашим Чумацьким Шляхом. Її зовнішні зоряні частини розсіялися по Галактиці, залишилося тільки «обдерте» ядро. Свій внесок у вражаючий вигляд цього унікального об’єкта вносить і порівняно мала відстань до нього – майже 16 тис. світлових років.

Проте розглянемо шаровики південного неба трохи ближче і детальніше…

М13 і „Big Six“ («Велика шістка»)

Для нас, спостерігачів середніх широт північної півкулі, кращою асоціацією з «шаровиками» є, звичайно, об’єкт Мессьє 13 (М13) в Геркулесі. Так відбувається, напевно, тому, що це, саме по собі дуже виразне скупчення, на наших північних широтах влітку піднімається дуже високо в небі. Звідси мало хто знає, що, хоча М13 і називають «Велике скупчення в Геркулесі», насправді воно не є ні самим яскравим, ні найбільшим шаровиком, видимим з середньоєвропейською смуги. Як по видимій яскравості, так і по видимому діаметру скупчення займає тільки четверте місце серед всіх об’єктів своєї категорії, видимих з середніх північних широт.
У Намібії М13 теж видно, але воно там піднімається досить невисоко над північним горизонтом.
Ось фото.

M13. 30. 5. 2014. Canon EOS 70D, 10 x 60 секунд с 3200 ISO.

І для наочного порівняння кульових скупчень, всі знімки дані в одному масштабі.
А якщо брати все небо, то М13 як по видимій яскравості, так і по видимому розміру, займає лише восьме місце серед об’єктів цього класу. Перші місця належать «Великій Шістці» (за аналогією з «Великою П’ятіркою» з фауни, типовою для південної Африки). І в цій «Великій Шістці» перше місце належить, звичайно ж, Омега Центавра – як по видимій яскравості (3.9m, без проблем видне неозброєним оком як дифузний об’єкт), так і по видимому діаметру – 55 кутових хвилин (порівняйте з 30 кутовими хвилинами повного місяця!). Отже, Омега Центавра власною персоною – в тому ж масштабі, що і М13 вище:

NGC 5139 “Oмега Центавра”. Вирізка з зображення на початку матеріалу, в тому ж масштабі, що і М13 вище, так само як всі наступні знімки.

Відчуйте різницю! Після наших поїздок в Намібію з 2001 по 2004 рік я присвоїв Омега Центавра титул «найкращий об’єкт неба», і, думаю, навряд чи колись перегляну ці свої погляди.

Так, що далі з Великою Шісткою? Друге місце займає об’єкт, який не набагато відрізняється від Омеги Центавра як по яскравості (4.1m), так і по видимому діаметру (50′): NGC 104 або більш відомий, як 47 Тукана. На жаль в цей час року це друге за величиною і яскравостю кульове скупчення на небі, стоїть в Намібії дуже низько над горизонтом. У ньому також величезна (близько мільйона) кількість зірок зібрана в такому малому об´ємі простору, що середня відстань між сонцями в центрі скупчення, як і в Омега Центавра, становить лише 0.1 світлового року. Цей об’єкт також відстоїть від нас на 16 тис. світлових років, але на відміну від Омега Центавра впадає в очі велика концентрація зірок до центру скупчення. Він теж являє собою візуально вражаюче видовище.

NGC 104 “47 Тукана”. 26. 5. 2014. Canon EOS 350D, 16 x 10 + 16 x 30 секунд HDR с 1600 ISO.

Хоча 47 Тукана і перебуває на небі неподалік від Малої Магелланової Хмари, не має до останньої ніякого відношення з космологічної точки зору.
Омега Центавра і 47 Тукана зі значним відривом займають місця найбільш яскравих і великих кульових скупчень неба. Наступні два об’єкти Великої Шістки в принципі також видно на середньоєвропейської широті, але над горизонтом вони у нас піднімаються не дуже високо.
Мессьє 4 (М4) поблизу Антареса в Скорпіоні займає в списку найяскравіших кульових скупчень четверте місце (джерело, до речі: http://messier.seds.org/xtra/supp/mw_gc.html), в списку найбільших (по видимому діаметру) – навіть третє. Будучи для своєї категорії дуже близьким об’єктом (7 200 світлових років), скупчення також і легко розпадається на окремі зірки. У всякому разі, його найяскравіші зірки мають 11m.

M4. 27. 5. 2014. Canon EOS 70D, 5 x 150 секунд с 3200 ISO.

М22 у Стрільці – третій за яскравістю і четвертий за розміром шаровик в небі. На багатому зоряному тлі Чумацького Шляху щільне, насичене скупчення виглядає розкішно. При відстані трохи більше, ніж 10 тис. світлових років воно також зараховується до найближчих об’єктів цього типу. Порівняйте його зображення усе з тим же М13 на початку цього зіставлення – М22 також істотно перевершує Велике скупчення в Геркулесі.

M22. 29. 5. 2014. Canon EOS 70D, 10 x 120 секунд с 3200 ISO.

Велика Шістка замикається двома об’єктами, які з Європи не видно. Великими видимими яскравістю і діаметром вони зобов’язані невеликій відстані від Землі. NGC 6397 в сузір’ї Жертовника (Ага), на південь від Скорпіона, знаходиться «всього» в 7 200 світлових років від нас і також легко розпадається на окремі зірки. Воно вважається близьким побратимом М4, і можливо, обидва скупчення походять від якоїсь карликової галактики, поглиненої колись Чумацьким Шляхом.

NGC 6397. 28. 5. 2014. Canon EOS 70D, 6 x 120 секунд с 3200 ISO.

Недалеко в небі від NGC 6397 розташоване NGC 6752 в сузір’ї Павич (Pavo). Його відстань 13 700 світлових років і таким чином це також – один з найбільш близьких об’єктів цього типу. Впадає в очі сильна конденсація скупчення до центру.

NGC 6752. 29. 5. 2014. Canon EOS 70D, 10 x 15 + 10 x 120 секунд HDR с 3200 ISO.

Отже, Велика Шістка найяскравіших кульових скупчень південного неба складається з наступних об’єктів: Омега Центавра, NGC 104 (47 Тукана), М22 у Стрільці, М4 у Скорпіоні, NGC 6397 у Вівтарі і NGC 6752 в Павичі.

Інші красиві кульові скупчення південного неба

Місце між Великою Шісткою і М13 займає М5 в Змії, добре спостережуване з центральної Європи. Але тут, в Намібії, я його не знімав із-за обмеженості в часі. Пріоритет був відданий деяким іншим красивим об’єктам, яких з Європи або важко спостерігати, або неможливо зовсім. В першу чергу це – NGC 3201 в сузір’ї Вітрил (Vela). У всякому разі, по видимому діаметру воно займає десяте місце.

NGC 3201. 27. 5. 2014. Canon EOS 350D, 15 x 60 секунд с 1600 ISO.

Чудовий об’єкт – М55 у Стрільці. В принципі у нас його видно, але, знову ж таки, його максимальна висота над південним горизонтом дуже мала.

M55. 26. 5. 2014. Canon EOS 350D, 10 x 120 секунд с 1600 ISO.

Особливий «делікатес» – NGC 4372 у Мусі (Musca). Поблизу від цього «шаровика» знаходиться як яскрава зірка, так і темні хмари. Звичайно, цей регіон в цілому виглядав би крутіше з більш короткою фокусною відстанню…

NGC 4372. 29. 5. 2014. Canon EOS 70D, 9 x 180 секунд с 3200 ISO.

І на закуску – ще кілька шаровичків поменше (навіть якщо фотки тут менше, масштаб – той самий): NGC 2808 в Кілі, NGC 6541 в Південній Короні, M62 і M19 в Змієносці, NGC 4833 в Мусі, NGC 6723 в Стрільці (поблизу вже відомої з попередньої частини відбиваючої туманності NGC 6726 в Південній Короні).

Така частота кульових зоряних скупчень в цьому південному регіоні неба – не випадковість: вони концентруються до Галактичного центру, який в цей період, після опівночі, знаходиться практично в зеніті.
Треба сказати, що кульові скупчення також і фотографувати просто. Вже з короткою експозицією виходять цілком пристойні знімки. Особливо рекомендовані ці об’єкти для астрофотографів-початківців.
Але мушу попередити: хто починає з Омега Центавра, той довго не зможе зробити нічого кращого – досвід астрофотографії приходить тільки при зйомці слабких, важких об’єктів.

(Примітка перекладача. Більше ілюстрацій до матеріалу тут:
http://www.waa.at/bericht/2014/05/20140523-30nam/08_kugelsternhaufen/index.html , клікайте на фото для відкриття повного зображення)

Далі буде…

Олександр Пікхард (Alexander Pikhard)
Переклад з німецької – Вячеслав Астров-Чубенко (Slav Astrov)

Share on Facebook0Tweet about this on Twitter0Email this to someoneShare on Google+0

You may also like...

Аварийное вскрытие замков 8 (3812) 37-85-87

By continuing to use the site, you agree to the use of cookies. more information

The cookie settings on this website are set to "allow cookies" to give you the best browsing experience possible. If you continue to use this website without changing your cookie settings or you click "Accept" below then you are consenting to this.

Close