WAA-Африка 2014. Частина тринадцята. Планети

Ферма-готель «Хакос», Намібія, 30. 06. 2014

Більшість відправляється в Намібію через об’єкти глибокого космосу. Без сумніву, спостерігати великі, розтягнуті по площі об’єкти краще тут, на сухому і, тому, вкрай прозорому небі, ніж в якій би то не було іншій області Землі. (Крім, звичайно, Чилі). Про планети спочатку думає небагато хто. Однак і планети можуть бути варті того, щоб заради них їхати так далеко на південь. І на те є декілька причин.

Одна з них – це географічна широта. 23° південної широти – південний тропік. Найпівденніша точка екліптики з прямим сходженням 18 годин, точка зимового сонцестояння, розташована в певний час (21-го червня в місцеву опівночі) практично в зеніті. Таким чином, насамперед південна область екліптики знаходиться вище, ніж в наших широтах взагалі можливо для екліптики. Для самої Намібії в нижчій своїй точці екліптика кульмінує на висоті 44° над північним горизонтом. Тобто якщо на широті Відня висота кульмінації екліптики змінюється від 18° до 65°, то на Хакосі ці значення лежать між 44° і 90°.

Крім того, деякі планети більше «тяжіють» до південної півкулі неба. Насамперед, це – Марс. Його близькі протистояння відбуваються на негативних схиленнях. Найближча до Сонця планета, Меркурій, через просторове положення своєї орбіти, з південної півкулі Землі також краще спостерігається, ніж з північної.

У цю, теперішню поїздку до нашої уваги були Марс і Сатурн. Останній сягав висоти над горизонтом до 82°. Його вигляд у 24-дюймовий Добсон був невимовний! На планеті неймовірно виразно проглядалися хмарні пояси, в кільцях була видна не тільки щілина Кассіні, але і ділення Енке, а навколо планети кучкувалися відразу вісім місяців – Мимас, Енцелад, Тея, Діона, Рея, Титан, Гіперіон і Япет – які ми бачили дуже чітко.

Я спробував це зафіксувати на веб-камері ASI 120 мм на 12-дюоймовому LX-200 Крістофа Нідерхаметнера. На жаль, я не зміг використати чудову видимість планет для отримання хороших кадрів, і того ж SCT «завдяки» фокусуванні його головного дзеркала виявився дуже стійким до юстирування. І все-таки представляю тут по два знімка кожної планети:

Марс, 27.5.2014. 12″ Meade LX-200 при F=7500mm f/25, ASI 120MM, IRGB.

Марс, 29.05. Ті ж інструменти, але зображення гірше.

Сатурн, 27.05. Інструментарій той же самий, лише LRGB (L = IR блокуючий фільтр).

Сатурн, 29.05. Інструменти ті ж.

Ці чотири фото, на жаль, не передають всього враження від візуальних спостережень.

Оригінальний матеріал – http://www.waa.at/bericht/2014/05/20140523-30nam/13_planeten/index.html

Далі буде…

Текст і фото – Олександр Пікхард (Alexander Pikhard)
Переклад з німецької – Вячеслав Астров-Чубенко (Slav Astrov)

Share on Facebook0Tweet about this on Twitter0Email this to someoneShare on Google+0

You may also like...

By continuing to use the site, you agree to the use of cookies. more information

The cookie settings on this website are set to "allow cookies" to give you the best browsing experience possible. If you continue to use this website without changing your cookie settings or you click "Accept" below then you are consenting to this.

Close