WAA-Африка 2014. Частина четверта. Чумацький шлях

Ферма-готель «Хакос», Намібія

Отже, «пірнаємо» в глибини космосу. Після закінчення сутінків зоряне небо постає тут практично без будь-яких перешкод. Сухе повітря відрізняється своєю крайньою прозорістю, а найближче місто, Віндхук, знаходиться в 160 кілометрах і позначає себе на східному горизонті тільки як дуже слабкий відблиск. Світлове забруднення виробляємо лише ми самі, тому, наскільки ідеальним буде вигляд неба, залежить лише від нас.

В цю пору року – з астрономічної точки зору тут у нас, в південній півкулі, пізня осінь (у той час як в північній – пізня весна) – домінуючим об’єктом на небі є Чумацький Шлях. Виходиш з дому, даєш очам пару хвилин адаптуватися до темряви і отримуєш те саме знамените «Вау!»…
Чумацький Шлях, який є дійсно самим величним об’єктом на тутешньому небі (більш вражаючим, ніж будь-які сузір’я), настільки багатий на всілякі структури зі своїх світлих і темних хмар, що багато хто, кому довелося вперше кинути погляд тут на південне небо, думають, що натяглися справжні, атмосферні хмари. Так що, перш ніж ділитися з вами далі своїми враженнями від південного Чумацького Шляху, я проведу невеликий екскурс: витяг з мого курсу «Пізнана астрономія», який щорічно проходить у Віденському Планетарії (маленька рекламна пауза, так сказати).
Ми уявляємо Чумацький Шлях, як нашу Галактику близько 100 000 світлових років поперечником і чисельністю зірок в ній від 100 до 300 мільярдів.

Схематичний вид нашого Чумацького Шляху “зверху”

Сучасні дослідження показують, що Чумацький Шлях – це пересічена спіраль з двома головними і кількома побічними спіральними рукавами. Наше Сонце знаходиться на відстані близько 30 тис. світлових років від центру Галактики на внутрішньому краю одного з вторинних спіральних рукавів, який називається рукавом Оріона. Збоку Чумацький Шлях виглядає досить плоским. Його центральне потовщення – центральне зоряне скупчення або балдж – до 16 тисяч світлових років товщиною, у той час як зовнішні частини Чумацького Шляху зі спіральними рукавами – максимум до 3 тис. світлових років товщиною.
Більшість помітних неозброєним оком зірок знаходяться до нас ближче, ніж 3 тис. світлових років. Все, що в нашій Галактиці далі, неозброєним оком видно теж, але позначається при гарних атмосферних умовах лише як також дуже яскрава, але дифузна смуга, яку ми і називаємо Чумацький Шлях.
Оскільки площина нашої Сонячної системи досить сильно нахилена до площини Чумацького Шляху, то і на нашому небі його смуга сильно нахилена до небесного екватора. Для північної півкулі Землі це означає наступне:
– На центр Чумацького Шляху, який при цьому буде знаходиться дуже низько біля південного горизонту, ми можемо подивитися влітку, а сам Чумацький Шлях буде проходить з півночі на південь;
– Восени Чумацький Шлях проходить над нами зі сходу на захід;
– Взимку ми дивимося в сторону, протилежну від центру Чумацького Шляху – на його край, а сам Чумацький Шлях проходить знову з півночі на південь;
– Навесні ми дивимося «верх» з площини Чумацького Шляху, котрого з північної півкулі майже не видно.

На широті Намібії справа йде дещо по-іншому:
– Восени південної півкулі (весна північної півкулі) Чумацький Шлях проходить над нами зі сходу на захід;
– Взимку південної півкулі (літо в північній півкулі) ми дивимося на центр Чумацького Шляху, який тут – практично в зеніті, а сам Чумацький Шлях проходить також з півночі на південь;
– Весною південної півкулі (північна осінь) Чумацький Шлях лежить на горизонті, ми дивимося вниз з площини Чумацького Шляху;
– Влітку південної півкулі (північна зима) ми дивимося в бік «кордонів» Чумацького Шляху (від центру), Чумацький Шлях знову проходить через зеніт і з півночі на південь.

В кінці травня ночі починаються видом неба південної осені, і після полуночі цей вид змінюється видом зимового південного неба. Чумацький Шлях є домінуючим об’єктом спочатку в південному напрямку, а пізніше – в напрямку зеніту.

Як показує наведений графік, центральна зоряна хмара Чумацького Шляху лежить між сузір’ями Косинець (Norma, південно-західніше Скорпіона) і Стрілець (Sagittarius). Між сузір’ями Корми (Puppis) і Лебідь (Cygnus) ми дивимося в напрямку внутрішніх спіральних рукавів. Ця та область, яку в обговорювану пору року (кінець травня) видно на небі вже після вечірньої зорі, а до півночі піднімається високо над головою. Все ясно, чому ми саме зараз знаходимося тут (крім кліматичних умов)?
Поряд зі світлими областями Чумацького Шляху (пробіл між рукавом Щита-Центавра і центральним зоряним скупченням Галактики візуально не видно) відзначаються своїм виглядом ще близькі темні хмари нашого локального, вторинного рукава Оріона і інших вторинних рукавів, розташованих ближче, ніж ці світлі області. Ці темні хмари перекривають вид на світлі, віддалені далі від нас структури Чумацького Шляху й, передусім, на його центр. Вони особливо помітні між Південним Хрестом і Стрільцем.
Ах, так, і всі зірки, які ми бачимо неозброєним оком, належать до нашого локального рукава Оріона, і вони, зрозуміло, також знаходяться в нашому Чумацькому Шляху, тільки, звичайно ж, порівняно близько.
Ну, тепер – до справжніх фотографій…
Найприкметніше утворення Чумацького Шляху в області Південного Хреста – Вугільний Мішок.

Згідно з німецьким сегментом Вікіпедії: Вугільний Мішок – одна з найвідоміших темних хмар на небі і поряд з Кінською Головою, туманністю Конус і іншими є також і одним з небагатьох об’єктів цього типу, що мають власне ім’я. Вугільний Мішок розташований в середині південної частини Чумацького Шляху, між сузір’ями Crux (Південний Хрест), оточуючими його Центавром і Мухою (Musca). Він знаходиться на відстані 500-600 світлових років і утворює темну діру, яка кидається в очі в навколишньому, дуже багатому зірками регіоні неба.
З цього явно видно, що ці темні хмари Чумацького Шляху знаходяться насправді досить близько.
Зліва від Вугільного Мішка розташовані дві яскраві зірки: Альфа (Ригель (Ригіль) Кентаврус або Толіман) і Бета (Агена або Хадар) Центавра. Альфа Центавра – це найближча до нас яскрава зірка, примітна подвійна система, яка відстоїть від Землі тільки на 4.3 світлових року. Слабкий червоний карлик (11.05m) Проксима Центавра знаходиться ще ближче, але, на жаль, на зображенні, отриманому з дешевим 50 міліметровим об’єктивом (в тому числі і через його погану якість), його неможливо розгледіти.
Праворуч помітний «примарний хрест». Він побудований з трьох об’єктів глибокого космосу: NGC 3535 (скупчення «подушечка для голок»), NGC 3372 (Туманність Ети Кіля) і IC 2602 (Південні Плеяди). На четвертій же точці «хреста» не вистачає яскравого об’єкта, на його місці ми зустрічаємо темну хмару на межі Кіля і Центавра.

На останній панорамі, яка охоплює майже 180 градусів, помітні кілька дуже примітних темних хмар; перш за все, так звана Ему, названа так австралійськими аборигенами; Вугільний Мішок представляє його голову, широкі дуги темних хмар у Центаврі і Косинці – його тіло, а прямі частини в Скорпіоні – ноги. Чудова також ще Туманність Люлька в Змієносці, її форма дійсно дуже нагадує чорну тютюнову люльку. В Змієносці (на малюнку ліворуч) протяжні темні хмари покривають більшу частину Чумацького Шляху. З середньої смуги Європи можна побачити тільки ліву третину вищенаведеного рисунка.
Регіон навколо центру Чумацького Шляху вкрай багатий зірками, але при цьому ми дивимося не точно на центр Галактики, а тільки на обрані місця в рукаві Щита-Центавра. Тут також багато представлені і хмари темної міжзоряної пилової матерії. Це показують і знімки через телескоп.
Область Чумацького Шляху з дуже високою зоряною щільністю – це так зване Вікно Бааде. Тут із-за явної нестачі міжзоряного пилу нам відкривається прямий вид на центральне зоряне скупчення Чумацького Шляху. Існують лише шість областей подібного роду.
Навряд чи, однак, фотографія може передати візуальну чарівність Чумацького Шляху на цій широті. Якщо Чумацький Шлях проходить практично через зеніт, його краще всього спостерігати лежачи. Бінокль дозволяє побачити десятки розсіяних зоряних скупчень, світлі і темні туманності. З телескопом таке враження від Чумацького Шляху значною мірою втрачається. В той же 24-дюймовий Добсон перший погляд на Вікно Бааде не вражає. Але потім, чим довше ми дивимося, повільно проявляється з чорноти ледь вловимий молочний фон, зітканий з тих незліченних зірок, які видно на телескопічних знімках.
Один тільки Чумацький Шлях вартий того, щоб сюди їхати. Однак, південне небо може запропонувати ще багато чого.

(Примітка перекладача. Більше ілюстрацій до матеріалу тут:
http://www.waa.at/bericht/2014/05/20140523-30nam/04_milchstrasse/index.html , клікайте там на оригінальні фото для відкриття повного зображення)

Далі буде…

Олександр Пікхард (Alexander Pikhard)
Переклад з німецької – В’ячеслав Астров-Чубенко (Slav Astrov)

Share on Facebook0Tweet about this on Twitter0Email this to someoneShare on Google+0

You may also like...

Подробная онлайн карта республики Башкортостан с городами со спутника