ІМЕНИНИ

ImeninyЯ прокинувся на світанку. В голові було помутніння, а в очах – затемнення. Перше, що я побачив, була недопита пляшка коньяку, що висіла на ввімкнутій люстрі на тонесенькій ниточці. Відеоплеєр  невдоволено шипів, нічого не показуючи, музичний центр ледве не матюкався, на японській вимагаючи вставити нову касету, а на всіяному крихтами і пляшками святковому столі мирно паслась кицька, доїдаючи найбільш ласі шматочки.

Я зробив спробу піднятися і почув дзвін: у своїй парадній “трійці” я спав, привалений порожніми пляшками. Одна моя нога (яка саме, не пригадую) сильно замліла, я спав на чиїйсь руці (бідна чиясь рука). Добре ще, що ми не застилали білосніжне простирадло. Воно валялось на підлозі під тахтою.

Я повільно підвівся, поводячи спочатку головою, а потім замлілою ногою. Краєм ока я помітив, що розсувний святковий стіл тримається практично на сльозах: одна його ніжка надто похилилась. Один лише поштовх кицькиною лапою – і все рухне під три чорти собачі. Та через мить це відкриття вже вилетіло з моєї голови. Під столом хтось  мирно сопів, увіткнувшись в диванну подушечку и прикрившись краєчком килима. Хтось дуже знайомий… Але хто? Вбийте, не пам’ятаю. Він був виряджений в костюм чаклуна. А в кріслі поряд з тахтою, ніжно обіймаючи сулію самогону, хропів якийсь козак. Він мені теж когось дуже нагадував.

Оскільки до коньяку на люстрі мені зараз було ніяк не дістати, я вирішив спробувати віднайти кухню, віднайти там холодильник і віднайти в ньому щось путяще для похмілля.

Підлога в кімнаті теж була вельми барвиста. Порожні пляшки і чарки, шмаття паперових серветок, фрагменти картопляного пюре, торта та інших страв, а також тіла якихось рицарів, козаків, політиків (у тому сенсі політиків, що зодягнені вони були в колись акуратні костюмчики). Та що ж тут було, в решті решт!? І взагалі, де я? Не пам’ятаю …

Похитуючись, але намагаючись ніяк не стривожити цей хаос, я пробрався до виходу з кімнати. В коридорі я спіткнувся об когось ще, але він того навіть не помітив. Підходячи до кухні я відчув якусь підозрілу прохолоду. І тільки наступивши босою ногою на свіжий сніжок, що присипав кухню, я усвідомив, що тут навстіж відкрите теплозвуконепроникне вікно. Відшукавши холодильника (з трудом, але відшукавши!), я зміг там віднайти єдине, що пасувало мені зараз, – сулію огіркового розсолу. Вихлебтавши ледь не пів сулії, я почав старанно мізкувати (про вікно я вже забув). Та що ж тут все-таки було? Так, треба б  умитися. Де тут ванна?

Я вже порівняно швидко знайшов ванну кімнату і водночас почав поволі упізнавати, що це начебто моя квартира. В ванній виявилось повнісінько води, що пришерхла тоненькою кригою, а в ній – вмерзлий рушник (не інакше, як хтось колись збирався прийняти  джакузі). Нічого не відчуваючи, я проломив ту крижану кірочку та почав хлюпати на себе льодяною водою, а потому і взагалі упірнув, на мить затамувавши подих.

І тут я почув страшенний грюкіт, що долинув з кімнати, – напевно таки спрацював “механізм” легенького стусана кицькиною лапкою по викривленій ніжці столу. Затим почувся стриманий стогін і лаконічний літературний мат. У цю саме мить мене ніби осінило, моєї амнезії як не було. Я пригадав все.

Таке буває раз на рік. Море гостей, святковий стіл, музика, відео, сценічні костюми, астрономічні спостереження через кухонне вікно, котре потому забувають зачинити, навіть гра в невагомість на закуску (ось звідки пляшка, припасована до люстри)… Загалом, іменини директора театру. Козак в кріслі – головний режисер, на полу розстелився акторський колектив театру і окремо запрошені гості. Ну, а той знайомий чаклун під столом, на котрого цей стіл щойно обвалився, і є директор театру… і мій брат. І їм всім сьогодні на роботу.

Еге, а ту ніжку стола, здається, я сам і викривив. Щоб не проспати.

От голова!

 

 Миколаїв, грудень 8, 1999 рік.

 

 

 

Share on Facebook0Tweet about this on Twitter0Email this to someoneShare on Google+0

You may also like...

By continuing to use the site, you agree to the use of cookies. more information

The cookie settings on this website are set to "allow cookies" to give you the best browsing experience possible. If you continue to use this website without changing your cookie settings or you click "Accept" below then you are consenting to this.

Close